КЗ "Тернівська загальноосвітня школа I -III ступенів №1 Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

  









Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Методична скарбничка

Педагогічна рада 

«Ситуація успіху-шлях до успішної соціалізації особистості школяра»

Форма проведення: ділова гра.

Мета:розширити знання учителів щодо шляхів формування успішної особистості та визначення першочергових завдань педагогічного колективу з успішної соціалізації випускників.   Способи  впливу вчителів і учнів на процес соціалізації.

Організація педагогічної ради: до ділової гри залучають педагогічний колектив школи (18 вчителів). Усіх учасників поділяють на 3 групи.

План проведення:

1.Виступ заступника директора школи на тему: «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»

2. Обговорення виступу заступника директора:

2.1.Виступ педагога-організатора (Редька А. Л.) «Керування виховним процесом соціалізації особистості».

2.2.Виступ вчителя (Клименко Г. В.). «Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів»

2.3.Виступ вчителя (Черепеніна Н. О.). «Шляхи створення ситуації успіху на уроці »

2.4.«Оцінка освітнього середовища, яке впливає на процеси соціалізації в школі» (результати анкетування, яке проводив психолог школи Тришенкова К. О.)

3.  Практичний блок. Робота в групах.

4.  Підсумок. Проект рішення педради

Завдання для обговорення (для класних керівників)

- Визначте пріоритетні якості особистості, що сприяють самореалізації і самоактуалізації в сучасних умовах і шляхи їхнього формування в умовах навчання у вашому класі.

- Проведіть соціометрію класного колективу з метою визначення харак­теру   взаємин у класі, групі.

- Хто з ваших вихованців страждає від недоліку сімейного тепла? Як ви можете розрадити його? У яку діяльність вважаєте перспективним включити їх, щоб створити ситуацію успіху, схвалення?

- Які фактори найближчого соціального середовища уселяють вам особливу тривогу і вимагають формування морального неприйняття їх негативного впливу?

Хід педради

1.Виступ заступника директора школи Шацьких О. О. «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»

Соціалізація - це процес формування і розвитку особистості, що відбувається під впливом виховної і навчальної діяльності. Під соціалізацією розуміється  процес засвоєння індивідом зразків поведінки,соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. Виховання і навчання (у вузькому сенсі) - це спеціально організована діяльність з метою передачі соціального досвіду індивіду і формування у нього певних,  соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості.

Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і в той же час

незалежно один від одного, хоча і спрямовані на становлення особистості, набуття людиною свого місця в житті. Різниця між цими процесами полягає в тому, що виховання, яке здійснюється в сім'ї, в дитячому садку, в школі, може перериватися, а ось соціалізація йде безперервно .

Рання соціалізація здійснюється в сім’ї, де складаються перші уявлення про світ, про добро і зло, де дитина усвідомлює себе. Сім’я – основний орган соціалізації.

Недоліки сімейної  соціалізації:

- надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини;

- дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;

- невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти.

В процесі соціалізації бере участь все оточення дитини: сім’я, школа, однолітки,сусіди, засоби масової інформації.

Існують три середовища соціального впливу на дитину:

І. Міжособистісна взаємодія. В ході спілкування, той, хто впливає, прагне домогтися від іншого певних поступок, дає обіцянки, намагається виглядати привабливим, постачає все нову і нову інформацію, часто не залишає можливості на роздуми, вдається до позитивного підкріплення (усмішки, пестливих рухів, прояву уваги, смачної їжі).

ІІ. Спеціально створене середовище переконування. Вихователь звертається до вихованців, прагнучи переконати їх у чомусь, погодитися з його твердженням, пропозицією виконати певну дію, в цьому разі він впливає одночасно на багатьох  дітей

ІІІ. Засоби масової інформації впливають на дитину опосередковано, проте щоденно й ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей - здоров'я, доброти, кмітливості, або навпаки - агресії, домінування сили, надмірної сексуалізації життя.  Отже, вони можуть «сіяти добро» або нав'язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети,що можна прийняти як  норму. Вплив, який не позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути погрози або фізичного обмеження свободи.

Важливими соціальними чинниками, що впливають на особистість, є:

  • те, що кажуть авторитетні люди;
  • те, що вони роблять;
  • Характеристики конкретної життєвої ситуації. 

Педагогові належить збалансувати важливий для формування соціальної зрілості учнів уміння:

- уміння орієнтуватися у нових умовах життя;

- уміння пристосовуватися до навколишнього світу;

- уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.

2.1.Обговорення доповіді заступника директора школи. Доповідь педагога-організатора Редька А. Л.

«Керування  виховним процесом соціалізації особистості»

Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і незалежно один від одного, вони спрямовані на становлення особис­тості, знаходження людиною свого місця в житті, шляху соціального і професійного самовизначення. За своєю сутністю ці процеси різні. Як же може виховання цілеспрямовано впливати на стихійний, без­перервний процес соціалізації?

В даний час соціалізація все частіше визначається як двосторонній процес. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, входячи у ви­значене соціальне середовище. З іншого боку, у процесі соціалізації він відтворює систему соціальних зв'язків за рахунок активного входження в середовище. Іншими словами, людина в процесі соціалізації не тільки збагачується досвідом, але й реалізує себе. Але якщо придбаний досвід не сприяє життєвому і професійному самовизначенню особистості,знання залишаються мертвим капіталом. У цьому і складається принцип гуманізації: забезпечити такий рівень мотивації навчальної діяльності,коли навчальний матеріал сприймається як особисто значимий.

 Зіставлення особливостей процесу соціалізації і можливостей вихо­вання дозволяє визначити конкретні функції виховної діяльності щодо керування позитивною соціалізацією учнів.

Перша функція — компенсація недоліків первинної соціалізації, що здійснюється у родині. Саме тут складаються перші уявлення про світ, добро і зло, дитина усвідомлює себе. В умовах соціальної нестабільності росте рівень тривожності, конфліктності як серед дорослих, так і серед дітей. У цих випадках компенсація браку сімейного тепла повинна від­буватися за рахунок гуманізації позиції педагога. Важливо, щоб у дитини була людина, якій вона довіряє.

Друга функція керування процесом соціалізації особистості — по­передження або корекція дитячих комплексів. Необхідно створити сприятливий морально-психологічний клімат у первинному колективі, ситуацію успіху і прийняття особистості навколишніми.

Наступна функція процесу виховання пов'язана з відкритістю, синергетичністю виховної системи, заснована на взаємодії із соціальним середовищем. Виховання в даному випадку виконує функцію розширення соціального досвіду дітей.

Знову виявляється коригувальна функція виховання, спрямована на  забезпечення моральної витримки особистості до впливу негативних  факторів середовища (телепередачі, начебто спеціально розраховані на затвердження бездуховності, егоцентризму, приниження навколишніх). Не принижуючи, не критикуючи низькі, на наш погляд, пристрасті, переваги учнів, прилучити їх до всього багатства культури, справжніх моральних цінностей.

Таким чином, виховання як цілеспрямований процес здатне впливати на стихійний процес соціалізації підростаючого покоління за певних  умов. 

2.2. Обговорення доповіді заступника директора школи. Доповідь вчителя Клименко Г.В. «Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів»

Вплив  емоцій  успіху  на  становлення  особистості  доведений  багатьма  вченими. На  сучасному  етапі  розвитку  педагогічної  науки  та  практики  роль  учителя  полягає  в 

тому, що  він  повинен  створити  такі  умови, в  яких  учень  зможе  мислити, а значить, і  творити.

Тому  педагог  має  бути  на  уроці  і  психологом, і  актором, і  режисером  одночасно.

Досягти цього можна  створенням  на  уроці  ситуації успіху, бо вона:

змінює  в  позитивний  бік  стиль  життя  дитини; 

стає точкою  відліку  для  змін  у  взаєминах  з  оточуючими; 

дає  поштовх  для  дальшого  руху  вгору  сходинками  розвитку  особистості; 

підвищує  життєву  стійкість, здатність  до  протидії; 

загартовує  характер;  відкриває  приховані  можливості  особистості;

 стимулює інтерес  до  навчального  процесу;  надихає до творчої  праці; 

розвиває  пізнавальні  здібності;   

 допомагає особистості  пізнати  себе, самовизначитись  та  самореалізуватись;

  впливає на  результативність.

Завдання  вчителя  полягає  в  тому, щоб  видалити  зі  змісту, засобів, форм і методів  навчання  все, що  заважає  кожному  школяреві  пережити  почуття  успіху; озброїти  учнів  засобами  досягнення  успіху  в  різних  шкільних  ситуаціях.

Шляхи  реалізації  проблеми.     

В основі  педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно  орієнтований підхід до процесу  навчання та  виховання. Тому, ретельно  готуючись  до  уроків, слід врахувати  не  тільки  своєрідність кожного  класного  колективу, але  й  психологію, вікові  особливості, потенційні  можливості  кожного  учня, знаходити і  старатися реалізувати на уроках  такі  методичні  прийоми, які  дають  учням  відчуття самостійності 

і творчої участі  в  процесі  вивчення  предмета. Намагатися зробити кожен урок особливим, не схожим на попередній. Усе  залежить  від  особистості  вчителя, рівня  його  майстерності.

У процесі пошуків шляхів створення ситуації успіху переконалася, що використання  інноваційних технологій на уроках  набагато збільшує  пізнавальну активність та самостійність учнів, мотивує потребу самовдосконалення. Елементи інноваційних технологій потрібно використовувати на кожному уроці, тому, що це справа потрібна, цікава і перспективна.Учням  подобається  працювати  в  експертних  та  перехресних  групах, у  парах, проявляючи  себе  в  таких  видах  діяльності, як  інтелектуальна  розминка, інформаційний пропуск, інтерв’ювання, «Редакційний  кошик», «Коло ідей», «Мікрофон», «Дерево  рішень», «Займи  позицію»…

З  цікавістю  школярі  працюють  над  створенням  різних  типів  проектів:

· інформаційних   

· дослідницьких  

· творчих  

Дають  позитивні результати для створення  ситуації  успіху  уроки  узагальнення  й систематизації  знань. Їх особливість  полягає  в  тому, що  учні  не  тільки  оперують  уже  відомими  поняттями  (правилами),  фактами, але  відкривають  для  себе  нові  зв’язки  між  ними, системність  мовних  одиниць. Ситуація  успіху  забезпечується  також  і  тим, що  учні  протягом  уроку  мають  можливість  самі  обирати  завдання, оцінювати  себе  за  листами  контролю, звертатися  до  вчителя  як  до  консультанта.

Щоб  зацікавити  дітей  володіти  різними  розумовими  операціями  на  таких  уроках, треба  використовувати  нестандартні  форми  їх  проведення. Це  уроки-творчі  звіти, уроки-аукціони, уроки-програми  передач, уроки-практикуми, уроки-ярмарки, уроки-подорожі, уроки-КВК, уроки-дослідження  та  інші.

2.3. Обговорення доповіді заступника директора школи. Доповідь вчителя Черепеніної Н. О.  «Шляхи створення ситуації успіху на уроці »

Беручи  до  уваги  педагогічну  технологію  «Створення  ситуації  успіху»  то  неодмінними  складовими її створення  на  уроці є:

1. Створення  емоційно-актуального  фону  уроку  та  формування  психологічної  установки  на  діяльність.

Установка – одна  із  найвагоміших  рушійних  сил  уроку.  Починаю  із забезпечення  емоційної  готовності, з  формування  психологічної  установки – проблемного  питання, комунікативної  розминки, обміну  побажаннями  тощо. У  разі  виникнення  негативної  установки  учні  намагаються  уникнути  спілкування  і  взаємодії  з  учителем, на  уроці  панує  байдужість. Тому  цьому  приділяю  велику  увагу. Наприклад, вступне  слово  вчителя  на  уроці  літератури: « Цей  твір  читало  не  одне  покоління. Кожне  шукало  і  знаходило  в  ньому  свої  проблеми. Мені  теж  доводилось  чути  від  ваших  ровесників  чимало  цікавих  думок, суджень. А  яким  же  постав  цей  твір  перед  вами, чим  цікаві  герої, які  проблеми  є  актуальними  сьогодні, які  висновки  з  прочитаного  зробите  ви? Сподіваюсь  наше  спілкування  буде  цікавим  і  приємним  як  для  вас, так  і  для  мене».

2.Чітке  формулювання  теми  уроку.  Тема  уроку  може  містити  певну  проблему  й  визначати  його цілі, завдання, тип  та структуру. Наприклад:  «Пророцтво  майбутнього  у  творчості  Т. Г. Шевченка»;  «Мудрість  життя  і  творчості  Григорія  Сковороди»;  «Глибини  українського  правопису»  «Як  народжується  фразеологізм?» … Уже  саме  формулювання  теми  викликає  багато  запитань, спонукає  до  роздумів, пошуку, дослідження.

3.Визначення  цілей  та  завдань, спрямованих  на  розвиток  пізнавальних  та  творчих  здібностей  учнів

У  школі  діти  не  готуються  до  життя -  вони  живуть.

А. Франс

При  визначенні  цілей  уроку  враховую  те, що  є, на  мою  думку,найголовнішою  умовою  оновлення  навчально-виховного  процесу. Це  гуманістичність. Тому  стараюся  оперувати  словами  «спонукати», «сприяти», «допомогти», «забезпечити»  тощо  (замість  звичних  «навчити», «розвивати», «формувати», «виховувати»).

4.Мотивація.

У  кого  немає  цілі, той  не  знаходить  радості  ні  в  якому  занятті.

Г. Лессінг

Мета  цього  етапу  уроку – сфокусувати  увагу  на  проблемі  й викликати  інтерес  до  теми. Учень  повинен  усвідомлювати, що  і  для  чого  він  робитиме  на  уроці. Це  може  бути  коротка  розповідь  учителя, бесіда, демонстрування  наочності, проблемна  ситуація  тощо. 

Після  підбиття  підсумків  цього  етапу  представляю  тему  уроку. Можна,  навпаки, оголосивши  тему, дати  можливість  учням  самостійно  з’ясувати, для  чого  їм  потрібно  вивчати  той  чи  інший  матеріал. Ще  ефективніше  спрацьовує  фраза:»Допоможіть  мені, будь  ласка, з’ясувати,  для  чого  вам  потрібно вивчати …». Іноді вичерпну  відповідь  на  це  запитання  отримую  наприкінці  уроку, після  вивчення  теми, отримання  нових  знань, вироблення  вмінь  і  навичок.

5.Ефективність  методів, за  допомогою  яких  реалізуються  цілі  уроку

Перед  людиною  три  шляхи  до  пізнання: шлях  мислення – найбільш  благородний, шлях  наслідування - найбільш легкий і шлях  особистого  досвіду – найбільш  важкий.

Конфуцій

Основні  правила  при  доборі  методів  і прийомів:

Спрямовую  зусилля  на  те, щоб   кожна  дитина  була  повноцінним,творчим  суб’єктом  діяльності, відчувала  свою  самодостатність  і  неповторність.

Довіряю  учням, стимулюю  ініціативність, створюю  ситуацію  успіху  для  кожного  вихованця.  Виконую  роль  консультанта, порадника.

Не  навчаю, а  створюю  ситуації 

Дивую  учнів, адже  ніщо  так  не  стимулює  роботу  мозку, як  цікаве, незвичайне.

Не  забуваю: ніщо  так  не  запам’ятовує  учень, як  помилку  вчителя.

6. Підбиття  підсумків, оцінювання  результатів  уроку.

Рефлексія – найважливіший  етап  особистісно  орієнтованого  уроку. Учні  запитують, інтерпретують, застосовують, сперечаються, змінюють  та  поширюють  набуті  знання, роблять  огляд  ідей, що  були  відкриті  ними. Найчастіше  на  цьому  етапі  використовую  методи  «Мікрофон», «Прес», «Незакінчене  речення».

7. Домашнє  завдання

В  умовах  особистісно  орієнтованого  навчання  дотримуватися  таких  вимог:

Домашнє  завдання  поєднувати  зі  змістом, цілями  та  завданнями  уроку.

Обов’язковими  є  вибіркові  та  індивідуальні  завдання.

Не  перевантажуйте  учнів.

Керуйтесь  принципом  доступності.

У  своїй  роботі  намагайтеся  дотримуватися  педагогічного  кредо: справжній  педагог  повинен  любити  те, чого  навчає, і  тих, кого  навчає.  Створюйте  доброзичливу, творчу   атмосферу  співпраці  вчителя  і  учня, де  вони  є  першовідкривачами  всіх  таємниць  світу, а  вчитель – мудрим  спрямовувачем  їхніх  творчих  пошуків.

 

3. Виступ  практичного психолога школи Тришенкової К. О. «Оцінка освітнього середовища , яка впливає на процеси соціалізації в школі» (результати анкетування додаються )

4. Робота в групах. Ознайомлення з правилами гри.

1.   Будьте активні.

2.  Умійте слухати.

3.   Говоріть коротко і за темою.

4.   Пропонуйте ідеї.

5.   Поважайте співрозмовника.

6.   Співпрацюйте.

7.  Проявляйте оригінальність

Інтелектуальна розминка

Хто автор цих слів?

Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце.

(В. Сухомлинський);

Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно ввібрати в себе

море світла. (В. Сухомлинський);

Учитель, який передає дитині лише знання, — це ремісник; той, хто

виховує характер, — справжній митець у своїй справі. (С. Русова);

Раз добром зігріте серце вік не прохолоне. (Т.Г.Шевченко);

Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти

в інших людях» (Б.Паскаль)

Найважливіша частина виховання – формування характеру. (Я.Д. Ушинський)

Вправа «Незакінчене речення »

Усі перемоги починаються... (з перемоги над собою).

Хто не дивиться вперед, той... (залишиться позаду).

Істина народжується в суперечках, та коли пристрасті вирують, істина...

(зникає).

Щоб вести людей за собою, ... (йди за ни ми).

Якщо можеш виправити  наслідки помилки, ... (ти не помилився).

Теоретичний аукціон

На окремих аркушах написані назви визначення інноваційних форм виховної роботи. Треба підібрати до них терміни.

1. Обмін думками між групами, які дотримуються протилежних поглядів, метою якого є вироблення загальних положень. (Дебати)

2. Обмін думками всередині групи. (Дискусія)

3. Можливість обговорити або дізнатися про практичні підходи до здійснення задума­ного, подолання певних складних ситуацій. Акцент ставиться на практичних, а не на теоретичних аспектах. (Майстерня)

4. Колективне розв'язання педагогічних проблем. Учасники виконують різні ролі, програють ситуацію і знаходять шляхи розв'язання проблеми. (Ділова гра)

5. Форма групової роботи, що розвиває навички співпраці та знаходження компромісу. (Тренінг)

6. Форма діалогу, коли дітям пропонують обговорити проблему «на видноті» перед класним або шкільним колективом. Група дітей вибирає довірену особу (кілька осіб), яка від імені групи вносить свої пропозиції щодо проблеми. Решта учнів виступає глядачами, звідси й назва. Таку форму роботи доцільно використовувати на вечорах відпочинку, де делегати від окремої групи дітей виступають перед великим загалом: так ми граємо в ігри, проводимо конкурси, влаштовуємо міні-дебати.(Акваріум)

6. Гра «Сонце». Вправа «Портрет сучасного вчителя»

Завдання:  Перед вами сонце.(Сонце зображене на слайді). Кожен промінь – це риса характеру сучасного вчителя. Проміння сонця зігріють вихованців, якщо ви назвете ті риси характеру,  які на ваш погляд мають бути в сучасного вчителя.

Учителі називають риси характеру вчителя, який зможе стимулювати у вихованців прагнення до саморозвитку , самовдосконалення, самореалізації.

Підсумкова частина

Рефлексія.

Наша зустріч підійшла до завершення. Важливо знати, наскільки ефективною  була наша робота.

Учителі дають відповіді на аркушах на такі запитання.

1. Як, на ваш погляд, було висвітлено питання, запропоноване до обговорення:

а) глибоко й усебічно;

б) частково;

в) поверхово?

2. Що дала вам педрада:

а) збагатила цінним досвідом;

б) поглибила знання;     

в) викликала творче натхнення;

г) принесла розчарування?

Готується проект рішення педради,заступник директор розповідає притчу

Притча

 «Старая школа».

Однажды по улице шел человек. Он проходил мимо старой школы и увидел большую очередь. Ему стало интересно, почему здесь так много людей. Подойдя ближе, он увидел объявление, в котором говорилось о новом наборе учащихся в данное учебное заведение. Человеку стало любопытно, почему столько желающих поступить именно в эту школу. Рядом с данным объявлением он увидел еще одно, где описывались школьные дисциплины, которые детям предстояло изучать. Среди них человек нашел следующие: уроки лицемерия и виртуозного обмана, сквернословия, высокомерия и прочие. И тут прохожий понял, что в этой школе ему делать нечего, и прошел мимо.

Мораль притчі  зводиться до одного: наші учні повинні  обирати самі правильний шлях, а ми - і батьки – зобов’язані ненав’язливо и акуратно їм в цьому допомогти.  

 

Інтерактивні методи навчання

До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на «інтерактивні рейки». Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. Проблемою є також підготовленість, як учителя, так і учнів до цього виду роботи. Тому необхідно починати з налагодження контакту з учнями. «Виклад матеріалу у вигляді лекцій не найкращий спосіб встановлення контакту з учнями, – пишуть американські педагоги М.Гендель та І.Фіни, – учнів треба залучати до дискусії й спонукати ставити запитання. Якщо вони надто боязкі або не можуть сформулювати запитання, викладач мусить сам ставити запитання й стимулювати обговорення».

Отже, метод інтерактивного (комунікативно-проблемного) навчання можна поєднувати з груповою роботою на уроці й застосовувати на різних етапах вивчення тем. Його можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально-узагальнюючого уроку.

Існує декілька варіантів групової роботи: діалог, синтез думок, спільний проект, конференція, диспут, суд, конкурс, «атака на організатора» тощо. Я часто  використовую на уроках з читання та правознавства, української мови та математики, основ здоров’я  інтерактивні методи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи — вчуся», «Робота в парах», «Ток – шоу», «Розігрування правової ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «Акваріум», «Суд від свого імені», «Прес».

«Мікрофон»

Метод «Мікрофон» дає можливість кожному висловлювати думку, швидко, по черзі, відповідаючи на запитання.

Правила проведення «Мікрофону»:

·говорити має право тільки той учень, у кого «символічний» мікрофон;

·відповіді не коментують і не оцінюють;

·коли хтось висловлюється, інші мають дотримуватися тиші.

«Мозковий штурм»

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему «Мозкового штурму».

Його організовують за такими правилами:

1.Всі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2.Один учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.

3.Ідеї групують, аналізують, розвивають групою. Можна вдосконалювати чужі ідеї.

4.Обирають найкращі рішення.

Правила поведінки під час «мозкового штурму»:

·Намагатися висунути якомога більше ідей щодо вирішення проблеми.

·Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальній думці.

·Ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників.

·Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.

«Займи позицію»

Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає МОЖЛИВІСТЬ ВИСЛОВИТИСЯ кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

1.Учитель називає тему та пропонує вам висловити свою думку з досліджуваної теми.

2.Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують на 2—5 плакатах.

3.Учневі потрібно стати в групу учнів біля того плакату, на якому записана позиція, що збігається з його точкою зору.

4.Учні готуються до обґрунтування своєї позиції.

5.Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).

«Навчаючи — вчуся»

Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі своїм однокласникам під час уроку.

Роботу організовують таким чином:

Після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.

Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи правильно він зрозумів інформацію.

Учні готуються до передавання цієї інформації іншим у доступній формі.

Всім необхідно ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.

Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

«Робота в парах»

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати.

Учні організують свою роботу так:

1.Читають завдання та інформацію до його виконання.

2.Визначають, хто говоритиме першим.

3.Висловлюють свої думки, погляди на проблему по черзі.

4.Мають виробити спільну думку.

5.Визначають, хто докладатиме про результати роботи всьому класу, та готуються до цього.

Для ефективного спілкування в парах:

1.Зверніть увагу на мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановлюйте контакт очима;допомагайте партнерові говорити, використовуючи слова та жести заохочення (кивок головою, доброзичливу усмішку, вигук «так-так»);якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію). Наприклад: «Ти справді маєш на увазі, що…?», «Чи правильно я зрозуміла, що…?»; говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади й пояснюючи свої думки.

2.Запам’ятайте, чого не слід робити під час активного слухання: давати поради; змінювати тему розмови; оцінювати особу, яка говорить;перебивати; розповідати про особистий ДОСВІД.

 «Ток-шоу»

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Вчитель на такому уроці є ведучим.

Роботу він організовує так:

1. Оголошує тему дискусії.

2. Запрошує висловитися із запропонованої теми «запрошених гостей».

3.Надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом однієї хвилини або поставити запитання «запрошеним».

4.«Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.

5. Ведучий теж має право поставити своє запитання або перервати виступаючого.

Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати свою позицію.

«Розігрування правової ситуації в ролях»

Мета розігрування ситуації в ролях — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Рольова гра імітує реальність та дає можливість діяти «як насправді». Учень може розігрувати ситуації зі свого особистого досвіду.

Правила участі у рольовій грі:

• чітко дотримуватися своєї ролі;

• намагатися слухати партнерів по грі та вчителя;

• не коментувати дії інших;

• намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, вжитися в роль;

• вийти з ролі по закінченні сценки;

• взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі.

«Ажурна пилка»

Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися навчаючи».

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в різних групах.

Порядок роботи:

·Спочатку вони працюють в «домашній» групі.

·Потім в іншій групі учні виступають в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в«домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.

·Потім учні повертаються в свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

«Домашні» групи:

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Бажано обрати в групі головуючого, тайм – кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.

«Експертні» групи:

Після того як учитель об’єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в «домашній» групі. Учні по черзі намагаються за визначений учителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

«Коло ідей»

Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та базовим для створення списку загальних ідей.

Метою методу є залучення всіх учасників до дискусії. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.

Порядок проведення:

1.Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в кожній групі.

2.Після того як вичерпано час на обговорення, кожна група доповідає всьому класу лише один аспект того, що вони обговорювали.

3.Групи висловлюються по черзі, поки не будуть заслухані всі доповіді.

4.Під час обговорення теми складають список запропонованих ідей та записують його на дошці.

«Суд від свого імені»

Цей метод дозволяє учням отримати уявлення про спрощену процедуру приймання судового рішення та провести рольову гру — судовий процес за участю 3-х осіб: судді, який слухатиме обидві сторони і прийматиме рішення, позивача та відповідача.

Після того як учитель поділив учнів на три однакові групи: судді, позивачі та відповідачі, він дає кожній групі завдання:

суддям – підготовку запитань;

позивачам - підготовку вступної промови – обвинувачення та викладу аргументів;

відповідачам — підготовку промови – відповіді на захист.

«Акваріум»

Ефективним методом розвитку вміння вести дискусію є «Акваріум».

Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи й запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу, утворивши внутрішнє коло. («Акваріум»).

Всі учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.

Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

прочитати вголос ситуацію; обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії; дійти спільного рішення.

На цю роботу групі дають 3—5 хвилин. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить класу запитання:

Чи погоджуєтеся ви з думкою групи ?

Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і результати роботи кожної з них мають бути обговорені в класі.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти .

"Освіта XXI століття, - це освіта для людини. Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни" .Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.

Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах:

• дитина в школі - повноцінна особистість;

• метою освіти є становлення особистості;

• педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;

• учень є суб'єктом навчальної діяльності;

• талановитою є кожна дитина;

• в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

• навчання на основі успіху, відмова від примушування.

Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтовіаної освіти:

1) своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду;

2)створюються умови для реалізації та самореалізації особистості;

3)забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяльності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання);

4)навчання будується на принципах варіативності;

5) кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей.

Ключовими ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: опора вчителя на суб'єктний досвід учня (на відміну від "суб'єктивний", який передбачає, що десь існує ще й об'єктивний, тобто правильний досвід), не несе в собі негативної оцінки. Поняття вживається на означення обумовленого процесом соціалізації емоційно-ціннісного ставлення особистості до певного факту, явища); суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального пронесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання); діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).

Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.